Історія кафедри “Конструювання верстатів, інструментів та машин”

Кафедра верстатів та інструментів Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту була створена наказом ректора Львівського політехнічного інституту від 29 травня 1972 року № 76/од на виконання рішення колегії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 11 травня 1972 р., а розташована вона була в аудиторії № 13 корпусу № 2.
У створенні кафедри взяв активну участь і приклав багато зусиль для її розвитку декан механічного факультету к.т.н., доцент, нині – професор кафедри технічної механіки і сільськогосподарського машинобудування Зубченко І. І.

Колектив кафедри ВІ (зліва направо) сидять: старший викладач [Савчук М.А.]; старший викладач Шарик М.В.; старший викладач Кузьмін М.І.; ст.лаборант Беш О.В.; д.т.н., зав. кафедри, професор Луців І.В.; інженер ІІ кат. Сотник І.П.; старший викладач Дубецький І.Д.; провідний інженер Буховець В.М.; стоять: інженер І кат. Гагалюк А.В.; аспірант Крупа В.В.; к.т.н., доцент Лещук Р.Я.; к.т.н., доцент Шанайда В.В.; старший викладач Мокрицький І.Д.; к.т.н., професор Кривий П.Д.; асистент Кобельник В.Р.; к.т.н., доцент Скляров Р.А.; інженер ІІ кат. Сеник А.А.; інженер І кат. Чорний Р.П.

За кафедрою були закріплені такі дисципліни: металорізальні верстати; теорія різання металів; проектування різального інструменту; матеріалознавство; технологія металів та конструкційних матеріалів; основи трудового законодавства; робота в майстернях; виробнича практика. Виконуючим обов’язки завідуючого кафедрою був призначений доцент, к.т.н. Дубиняк Степан Андрійович – один з наймолодших науковців західного регіону. Професорсько-викладацький склад кафедри був таким: доцент к.т.н. Гевко Богдан Матвійович, доцент Зиско Парфеній Кіндратович, ст. викл. Ткаченко Ігор Михайлович, асистенти: Козловський Антон Антонович, Шпак Роман Іванович, Мокрицький Іван Дмитрович, Дубецький Іван Дмитрович та Кривий Петро Дмитрович.

Забезпечували навчальний процес також чотири працівники навчально-допоміжного і навчально-виробничого персоналу: лаборант Дникало Анатолій Олександрович; інженер Петров Володимир Федорович; завідуючий лабораторією Зігмунт Петро Олексійович, майстер виробничого навчання Коваль Тарас Миронович.
Всі працівники кафедри були неординарними людьми, відзначались оригінальністю, добрим знанням своєї справи, мали певний життєвий досвід і досить великий запас енергії, ініціатив, бажання до праці. Все це на перших порах і забезпечило стрімкий ріст кафедри як у навчальному процесі, так і в науково-дослідній роботі, в організації нових лабораторій, розширенні матеріально-технічної бази. Декількома штрихами можна охарактеризувати членів кафедри 1972 року:
Дубиняк Степан Андрійович – львів’янин, очолив кафедру сформованим і досвідченим вченим та педагогом. Закінчивши середню школу із золотою медаллю, вступив до Львівської політехніки, яку закінчив з відзнакою, працював у науково-дослідній частині ЛПІ, потім навчався у аспірантурі, успішно захистив кандидатську дисертацію (1967), працював на кафедрі “Деталі машин” ЛПІ до 1969 Дубиняк Степан Андрійович року, а потім доцентом кафедри технології машинобудування та металознавства Тернопільського філіалу ЛПІ. Вигідно від інших його відрізняли енциклопедичні знання не тільки з професійних наук, але й з філософії, історії, літератури, любов до літератури і мистецтва. Засновник і незмінний керівник наукової школи з надійності ланцюгових передач, а також наукових колективів з автоматизації виробництва, автоматики і керування виробничими процесами. Перший проректор з навчальної роботи Тернопільського приладобудівного інституту. Автор 3-х монографій та більше 100 наукових статей, більше 50 авторських свідоцтв на винаходи. У 1993 році С.А.Дубиняку було присвоєно вчене звання професора.

Гевко Богдан Матвійович – родом із Збаражчини, працював на Тернопільському комбайновому заводі в інструментальному цеху, навчався в аспірантурі Української сільгоспакадемії, успішно захистив дисертацію в 1970 році і працював на посаді доцента кафедри технології машинобудування та металознавства ТФЛПІ. На той час він мав досить великий практичний досвід інженерної роботи, відзначався цілеспрямованістю, готовністю допомогти своїм колегам. Він став заступником завідуючого кафедрою. В майбутньому – д.т.н., професор, видатний науковець, засновник наукової школи з гвинтових механізмів технологічних машин.

Зиско Парфеній Кіндратович – відносився до старшого покоління, родом із Лановеччини, закінчив два Львівських вузи (політехнічний і сільськогосподарський), працював головним спеціалістом на ряді Львівських заводів.

Ткаченко Ігор Михайлович – найстарший за віком на кафедрі (1917 року народження), учасник Великої вітчизняної війни, закінчив Київський політехнічний інститут, з найбільшим життєвим і виробничим досвідом, прийшов в ТФЛПІ в 1964 році із заводу “Електроарматура”, спеціаліст з матеріалознавства.

Козловський Антон Антонович – родом із Рівненщини, закінчив у 1965 році Львівську політехніку за спеціальністю “Технологія обладнання зварювального виробництва”. В 1967 році працював в ТФЛПІ інженером з практики, потім асистентом на кафедрі технології машинобудування, читав курс “Технологія конструкційних матеріалів”.

Шпак Роман Іванович – професійний фахівець у галузі матеріалознавства і зварювання. Запам’ятовувався неординарними здібностями до наук (золота медаль за середню школу, диплом з відзнакою по закінченню ЛПІ, аспірантура в ЛПІ і запрошення в інститут Патона). Захистив кандидатську дисертацію у 1991р.

Мокрицький Іван Дмитрович – родом з Надсянщини, один із фундаторів викладацького складу університету. В середині 50-х років студент Львівської політехніки, яку успішно закінчує і приступає до роботи на заводі “Електроарматура” інженером – конструктором. З 1965 року працює в ТФЛПІ асистентом. З того часу як кафедру очолив Степан Андрійович Дубиняк, включається в наукову роботу, присвячену вивченню тертя в шарнірах з зворотньо-коливним рухом. Закінчує аспірантуру Київської сільгоспакадемії. Автор оригінальних експериментальних досліджень, учасник ВДНГ СРСР (срібна медаль), автор багатьох винаходів, які впроваджені на різних підприємствах Москви, Тернополя, Кіровограда, автор більше 70-ти наукових та навчальних праць.

Дубецький Іван Дмитрович – народився в 1945 році у селі Зелений Гай Заліщицького району. Після закінчення школи стає студентом ТФЛПІ, який успішно закінчує, і направляється на роботу на Тернопільський комбайновий завод. З 1970 року він починає працювати на кафедрі технології машинобудування та металознавства, а з 1972 року – на кафедрі. У 1974 році став першим представником ТФ ЛПІ, який пройшов перепідготовку при Московському Вищому технічному училищі імені Н.Баумана і вважає себе вихованцем Бауманської інженерної школи. Особисто підтримував дружні стосунки з видатними вченими-верстатниками із світовим іменем: О.С.Проніковим, В.Е.Пушем, О.І.Аверьяновим та іншими. За його прикладом ряд наших працівників стали аспірантами та здобувачами МВТУ, «Мосстанкина», ЕНДІМВ, де захистили дисертації. Завдяки йому були укладені договори про співдружність між цими навчальними закладами і ТФЛПІ, проводився обмін студентами. Незмінний заступник завідувача кафедри.

Кривий Петро Дмитрович – родом із Зборівщини. В період з 1962 по 1967 роки навчався на електромеханічному факультеті Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту. Після закінчення вузу був направлений на Кам‘янець-Подільський приладобудівний завод, на якому працював технологом і старшим технологом механічного цеху. У 1968 році призначений директором Чортківського заводу чавунно-господарського литва. У травні 1970 року почав працювати в ТФЛПІ на кафедрі «Технологія машинобудування та матеріалознавство» на посаді асистента, а з 1976 року по теперішній час займав викладацькі посади: старшого викладача (1976-1991 рр.), доцента (1991-1997 рр.), професора кафедри «Конструювання верстатів, інструментів та машин» (1997 р. по теперішній час), а також адміністративні посади: заступника декана, декана приладобудівного факультету, проректора з питань зовнішньої інститутської діяльності та виховної роботи, помічника ректора. В 1990 році у Львівському політехнічному інституті під керівництвом професора Дубиняка С. А. захистив кандидатську дисертацію. Має державні нагороди, нагороджений медаллю «За доблесну працю», Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України та іншими нагородами. Як керівник студентських науково-дослідних робіт, що зайняли призові місця на Всесоюзних і Республіканських конкурсах, неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами Мінвузу СРСР (1984 і 1986 рр.) та Міносвіти України (1979, 1984, 1986, 1991 рр.). Науково-дослідна робота ведеться в галузі науки «Машинознавство» в розділі науки «Технологія машинобудування».

Навчально-лабораторна та матеріально-технічна база кафедри на той час складалась з лабораторій: металорізальних верстатів теорії різання та інструментів, технології металів та металознавства і майстерень, що розміщувались в приміщеннях на вул. Островського, 38. Існуюча база виробничо-технічних засобів не могла задовольнити тих вимог, які ставив перед кафедрою її завідувач Дубиняк С.А. Тому в 1973 році з дозволу і за допомоги директора філіалу Поліщука А.Г. Степан Андрійович розпочинає роботу з будівництва лабораторного корпусу кафедри (корп. №4).

В 1975 році повертається на кафедру Кузьмін Микола Іванович, який разом з асистентом Назаревичем Богданом Івановичем взяв найактивнішу участь в освоєнні навчально-лабораторних приміщень нового корпусу, в якому розмістились лабораторії: металорізального інструменту (В1); теорії різання (В2); основ наукової творчості (В3), основ взаємозаміни і метрології (В4) і залу курсового проектування.

Відразу після створення кафедри її завідувача С.А.Дубиняком було поставлено питання про розвиток і поглиблення наукової роботи: к.т.н. доцентом Гевком Б.М. був укладений договір і на його основі виконана госпдоговірна тема з В. Борківською сільгосптехнікою. В середині 70-х років Гевко Б.М. і Зігмунт П.О. створюють оригінальну установку, захищену авторським свідотством на винахід, для прокатки спіралей шнеків. Ця установка і технологія прокатки спіралей в подальшому послужила основою для розвитку перспективного напрямку в науково-дослідній роботі і підготовки докторів та кандидатів наук.
Більше 15 років наш вуз успішно співпрацював з латвійськими виробниками приводних ланцюгів. За безпосереднім керівництвом С.А.Дубиняка, при активній участі І.І.Зубченка створюється наукова школа з тематики забезпечення якості приводних ланцюгів. Одним із реальних результатів роботи цієї школи було створення верстат-автомата для складання внутрішніх ланок дворядних ланцюгів для механізму газорозподілу двигунів автомобілів “Жигулі” та “Москвич”. Розробка була захищена цілим рядом авторських свідоцтв на винаходи.

В процесі становлення кафедри її склад поповнюється новими працівниками. В 1973 році на кафедру за рекомендацією С.А.Дубиняка приходить Петровський Богдан Степанович, який до цього працював в інституті нафти і газу ім. І.Губкіна (Москва).

В 70-х роках на кафедру прийшли працювати Летун Дмитро Михайлович (1976), Бодрова Людмила Гордіївна (1976), Нагорняк Степан Григорович, Шарик Мирослав Володимирович (1978), Лушпак Володимир Михайлович (1979). Людмила Гордіївна та Степан Григорович представляли київську наукову школу, так як свої дисертації виконували і захищали в київських вузах та їх спеціалізованих радах. З приходом на кафедру цих поважних працівників створюються два важливих наукові напрямки. Реалізація цих напрямків в подальшому привела, зокрема, до створення нових безвольфрамових твердих сплавів, в тому числі багатошарових твердосплавних інструментів, і в кінцевому рахунку до міжнародного визнання отриманих результатів вченими Югославії, Англії, Голландії, Іспанії, Швеції (наукові розробки к.т.н. доц Л.Г.Бодрової), та до створення своєї наукової школи з проблем і синтезу технологічно-інструментального оснащення, що підвищує ефективність процесів обробки матеріалів (проф. Нагорняк С.Г.). Степан Григорович першим захистив на кафедрі докторську дисертацію, став Заслуженим винахідником України, автор майже 200-х винаходів, які впроваджені на багатьох підприємствах України та Росії, науковий керівник 3-ох аспірантів, що успішно захистили кандидатські дисертації. В 1985 році, коли С.А. Дубиняк був призначений деканом МТФ, Нагорняк С.Г. стає завідувачем кафедри.

Нагорняк Степан Григорович з 1965 по 1970 рік навчався на механічному факультеті ТФЛПІ. Після закінчення навчального закладу працював інженером – технологом на Львівському заводі автотракторних запчастин. Навчався в аспірантурі на кафедрі деталей машин і підйомно-транспортних машин Української сільськогосподарської академії.

В лютому 1978 р. у Київському політехнічному інституті захистив кандидатську дисертацію, а після закінчення аспірантури з вересня 1977 року постійно Нагорняк Степан Григорович працював в університеті. Вчене звання доцента отримав у червні 1981 р. У 1991 році в Інституті надтвердих матеріалів імені В. Бакуля Національної академії наук України захистив докторську дисертацію на тему “Синтез верстатно-інструментального оснащення на основі аналізу кінематики лезової обробки”. З вересня 1995 року по січень 2007 р. – працював деканом факультету переробних і харчових виробництв. У 1987 році йому було присвоєно Почесне звання “Заслужений винахідник України”. В 1992 році Нагорняк С.Г. був обраний академіком Академії наук вищої школи України. Науковий керівник кандидатських дисертацій Зеленського К.В., Шанайди В.В., Гевка І.Б., Зіня М.М., Данилишина Г.М. і науковий консультант докторської дисертації Луціва І.В.
У 2007-2006 рр. голова спеціалізованої вченої ради К58.052.03 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями “Технологія машинобудування” і “Процеси механічної обробки, верстати та інструменти”. Автор понад 300 наукових і навчально-методичних публікацій, з них 3 могографії, 174 авторських свідоцтв на винаходи і патентів України, 120 наукових статей і тез доповідей на міжнародних і українських науково-технічних конференціях.

80-ті роки – це час найвищого розвитку кафедри. На кафедрі разом з науково-дослідною лабораторією Б.С. Петровського в 1986 році працювало більше 70 чоловік. Науковий потенціал кафедри складали представники різних наукових шкіл колишнього Радянського Союзу: Летун Дмитро Михайлович, Дзюба Василь Іванович, Данильченко Юрій Михайлович – московську школу Мосстанкіна; Петровський Богдан Степанович, Куцевич Арсен Васильович і Татарин Богдан Павлович – московську школу відповідно інституту нафти і газу ім. І. Губкіна та МВТУ ім. Є.Баумана; Рудник Андрій Григорович – ленінградську школу – інститут точної механіки і оптики; Хоміцький Ігор Ярославович і Луців Ігор Володимирович – львівську школу “Львівська політехніка”. Такий потужний науковий склад кафедри успішно працював в науково-дослідній госпдоговірній тематиці, в методичному забезпеченні, в налагоджені творчих і продуктивних зв’язків з різними підприємствами , науково-дослідними та навчальними закладами (Даугавпільський завод приводних ланцюгів, Новосибірський завод низьковольтної апаратури, центральне конструкторське бюро приводних втулково-роликових ланцюгів (Москва), інститут нафти і газу (Москва), Ленінградський оптико-механічний інститут, Мосстанкін (Москва), Київський політехнічний інститут, Оренбурзький політехнічний інститут, НВО “Ватра” (Тернопіль”, ВО “Тернопільський комбайновий завод”, інститут проблем матеріалознавства АН України (Київ) та ін.).
З 1974 року кафедра здійснює випуск спеціалістів. На посаду голів Державних екзаменаційних комісій запрошувались директори заводів, головні інженери, головні спеціалісти Підручний Г.П., Яремчук Р.Ю., Щиренко В.В., Завірохін І.Г., Андрусенко В.П., Шашков О.В., Рейхерт О.Є. та інші.

Кафедрою підготовлено більше 3000 інженерів-механіків. Багато з них займають посади керівників підприємств, головних спеціалістів, працюють у сфері бізнесу, захистили кандидатські і докторські дисертації. Працівниками кафедри отримано 321 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, опубліковано 7 монографій і брошур, 558 наукових статей, зроблено 347 доповідей на міжнародних, всесоюзних, республіканських та регіональних конференціях. Наукові розробки Нагорняка С.Г., Кривого П.Д., Мокрицького І.Д., Шпака Р.І. та інших працівників впроваджені на десятках підприємств колишнього Союзу.

Кафедра має певні досягнення і в організації студентської наукової роботи. Студентські наукові розробки під керівництвом Куцевича А.В., Кузьміна М.І., Нагорняка С.Г. неодноразово нагороджувались грамотами та дипломами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР та УРСР. Переможцями Всесоюзних та Республіканських конкурсів були 8 студентських робіт, одна з яких нагороджена медаллю і грошовою премією.

Виконуючи намічений план розвитку філіалу, новий директор Шаблій О.М. удосконалює його структуру, організовуючи нові факультети та кафедри. Така реформа призвела до того, що ряд викладачів були переведені на новостворені кафедри.

Так, в 1988 році створюється кафедра “Технологія і обладнання зварювального виробництва”, на яку перейшли кандидати технічних наук Татарин Богдан Павлович, Бодрова Людмила Гордіївна, Василюк Петро Михайлович; старші викладачі Смук Зиновій Васильович, Пулька Чеслав Вікторович.

В процесі реалізації реформи філіалу створюється нова кафедра “Автоматизація виробництва”, на яку наша кафедра відряджує загін сформованих, висококласних спеціалістів, кандидатів наук Куцевича А.В., Рудника А.Г., старшого викладача Рожука С.Г. та асистента Лушпака В.Й. У 1986-1987 рр. на кафедру приходять кандидати технічних наук Луців Ігор Володимирович, Шинкарик Марія Миколаївна, Дзюба Василь Іванович, Данильченко Юрій Михайлович. Плеяда молодих науковців – ініціативних, із педагогічним та інженерним досвідом позитивно вплинула на підвищення рівня навчального процесу, так як внесла у традиційну діяльність кафедри свіжий струмінь з інших науково-педагогічних шкіл. У 1986 році під безпосереднім керівництвом Дубиняка С.А. кафедра організувала і провела разом із Уральським науковим центром АН СРСР, Центральним правлінням НТР “Машпром” VI Всесоюзну школу “Розрахунок і управління надійністю великих механічних систем”. До цієї роботи були залучені Кривий П.Д., Шарик М.В., Дубецький І.Д., Мокрицький І.Д., Дичковський М.Г., та інші. Організація та проведення такого форуму, у якому взяли участь провідні вчені СРСР Біргер І.О., Самарін Ю.П., Гусєв А.С., Усов В.А., Костецький Б.І., Тимашов С. та інші і багато наших співробітників, свідчило, насамперед, про визнання кафедри як сформованої науково-педагогічної структури, що відповідала вимогам того часу.

Із 1990 по 2003 рік кафедрою завідував Ігор Володимирович Луців, який одночасно працював проректором університету з навчальної роботи.
Луців Ігор Володимирович у 1981 р закінчив з відзнакою інститут, а у 1983 р. вступив до аспірантури Львівського політехнічного інституту і в березні 1986 року успішно захистив кандидатську дисертацію. З 1994р. по 2005р. – проректор з навчальної роботи ТДТУ, а з 2005р. – до 2010р. – перший проректор, проректор з навчальної роботи.
Нагороджений державними нагородами – знак “Відмінник освіти України” (1997р.), лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Пулюя за 2003р. (2004р.), знак імені “Петра Могили” (2007р.), Заслужений працівник освіти України (2009р.), Академік академії наук вищої освіти України (2012р.).

У 2006 році в спеціалізованій вченій раді при Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут” захистив докторську дисертацію на тему “Основи створення багатолезового оснащення з міжінструментальними зв’язками для обробки поверхонь обертання.
Підготував двох кандидатів технічних наук: Брощака І.І., Вовка Ю.Я.

В 90-ті роки – роки незалежності України – кафедра поповнюється новими працівниками – випускниками кафедри кандидатами технічних наук Зеленським Костянтином Васильовичем (зараз директор Гусятинського коледжу), Шанайдою Володимиром Васильовичем, Кушиком Валерієм Григоровичем, Гуреєм Ігорем Володимировичем, Скляровим Русланом Анатолійовичем, Лещуком Романом Ярославовичем – людьми, яким у майбутньому довелося брати на себе відповідальність за розвиток і продовження традицій нашої кафедри.

Під керівництвом завідувача кафедри професора Луціва І.В. у 90-ті роки кафедра продовжувала свій розвиток в напрямку осучаснення навчального процесу і його комп’ютеризації. В 1995 році в зв’язку із зміною профілю та поглибленням навчального процесу кафедра змінює свою стару назву “Верстати та інструменти” на “Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва”. За цією назвою – цілий комплекс науковоємких нових дисциплін: математичне моделювання інженерних задач; математичне моделювання верстатів та верстатних комплексів; теорія технічних систем; теорія автоматичного управління; САПР верстатів та верстатних комплексів; надійність верстатів та верстатних комплексів. До навчального процесу залучилися провідні вчені України та високодосвідчені практики, як, наприклад, професор Кузнєцов Ю.М., технічний директор Тернопільського заводу “Сатурн” Навроцький А.М.

Оновлюється і розширюється матеріально-технічна база кафедри, особливо лабораторія металорізальних верстатів, лабораторія систем автоматизованого проектування (САПР) та лабораторія проектування різального інструменту (ПРІ). На той час в лабораторіях ПРІ та САПР кафедри експлуатуються відповідно 8 і 20 персональних комп’ютерів, графопобудовувач для виготовлення конструкторської документації, обчислювально-конструкторський комплекс на базі ЕОМ ЕС-СМ та інше обладнання.
В 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.96 р. №1563 Тернопільський приладобудівний інститут імені Івана Пулюя реорганізовується в Тернопільський дердавний технічний університет імені Івана Пулюя. Кафедра вперше в регіоні започаткувала трьохступеневу схему підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. При кафедрі почала діяти аспірантура, в якій навчались: Скляров Руслан, Захаревич Оксана, Романець Арсен, Карпик Олександр, Мартинюк Віктор, Юхименко Генадій, Чорний Руслан, Сливка Ігор, Петров Сергій, Назаревич Олег. В магістратурі навчаються Спільник Тетяна, Чернова Тетяна, Кабанович Неля, Мачуга Роман.

На той час на кафедрі почала функціонувати докторантура. Закінчив докторантуру та захистив докторську дисертацію доц. Данильченко Ю.М., підготували та захистили докторські дисертації Луців І.В. та Гурей І.В.

У 2003 році відбувся поділ кафедри на дві: «Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва» (завідувач – Гурей І.В.) та «Комп’ютерне проектування верстатів та машин» (завідувач – Луців І.В.). З 2003 по 2007 рік кафедру очолював д.т.н., професор Гурей Ігор Володимирович. Гурей Ігор Володимирович у 1979 році з відзнакою закінчив механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. З 1979 р. по 1991 р. працював у Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка АН України на посадах від старшого інженера до наукового співробітника. У 1986 р. удостоєний звання лауреата Республіканської премії ім. М.Островського в галузі науки, техніки і виробництва. У 1989 р. захистив кандидатську дисертацію, а у 2002 році – докторську дисертацію на тему “Технологічне забезпечення якості та експлуатаційних властивостей виробів параметрами імпульсної фрикційної обробки”. З 1991 року – доцент кафедри “Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва”, заступник декана механіко-технологічного факультету. У 2003-2007 роках завідувач кафедри. Автор більше 60 наукових праць.

У 2007 році з метою кращої координації підготовки фахівців зі спеціальності «Металорізальні верстати та системи» ці кафедри знову об‘єднались в одну під назвою «Конструювання верстатів, інструментів та машин», яку знову очолив професор І.В.Луців.
Поповнили професорсько-викладацький склад кафедри представники молодої генерації доценти, кандидати технічних наук Волошин Віталій Несторович та Лещук Роман Ярославович, колишні аспіранти Кобельник Володимир Романович, Сеник Андрій Антонович, Назаревич Олег Богданович, Гагалюк Андрій Валерійович, які підготували до захисту дисертації, є гідними продовжувачами традицій і духу кафедри. Успішно працює над докторською дисертацією колишній випускник кафедри, аспірант і доцент, к.т.н. Волошин В.Н. – заступник директора технічного коледжу університету.

За останні роки кафедра зробила значний крок у своєму розвитку, в першу чергу, стосовно застосування нових комп’ютерних технологій, автоматизованого проектування у навчальному процесі і науково-дослідній роботі. Збагачення матеріально-технічної бази кафедри в значній мірі сприяли завідувачі лабораторій, старші викладачі кафедри Шарик Мирослав Володимирович та Савчук Микола Андрійович (якого, на жаль, зараз уже немає серед нас), чиїми руками і розумом створені ряд установок, обладнання, програм, робочих місць.

Кафедра стала ініціатором і виконавцем Державної Цільової програми з організації виробництва приводних ланцюгів на Україні. Співробітники кафедри виконали цілий ряд науково-дослідних робіт на замовлення різних підприємств та установ: АК “Адівс” (м.Хмельницький), Укрдержстандарт (м.Київ), УВЛ-40 (м.Дрогобич), Нортек-Т-Системи (м.Тернопіль), а також плідно працюють над виконанням держбюджетної тематики. За роки незалежності України кафедрою отриманий перший патент в університеті за № 10872А кл. F16613/02 “Приводний відкрито-шарнірний ланцюг”.

На кафедрі функціонує докторантура та аспірантура із спеціальностей «Процеси механічної обробки, верстати та інструменти» та «Машинознавство». Аспірантуру закінчили та успішно захистили дисертації Зеленський К.В., Шанайда В.В., Скляров Р.А., Гевко І.Б., Брощак І.А., Волошин В.Н., Лещук Р.Я., Зінь М.М., Вовк Ю.Я, Данилишин Г.М. Усі вони працюють доцентами університету, а Зеленський Костянтин Васильович – директором Гусятинського коледжу.
За час існування кафедри докторські дисертації захистили і отримали вчене звання професора Нагорняк Степан Григорович, Данильченко Юрій Михайлович, Гурей Ігор Володимирович, Луців Ігор Володимирович. Професорське звання отримав також Дубиняк Степан Андрійович.

Неповним був би цей короткий історичний огляд діяльності кафедри, якби хоч декількома словами не згадати інженерний та обслуговуючий персонал кафедри: Кузьміну Людмилу, Шопука Миколу, Шемчука Ігора, Радковського Юрія, Гречила Віктора, Юзвяка Віктора, Гуцала Дмитра, Кабанову Ольгу, Беш Ольгу, Сотник Ірину, Буховців Олександра і Валерія, Луковських Ігоря і Юрія, Чорного Руслана, Ониськів Вікторію, Шинкарик Лілію та інших.

Кафедра бере активну участь у налагодженні міжнародних зв’язків і співпрацює з провідними школами інших ВЗО України та країн СНД, зокрема з Московським технічним університетом ім. Н.Е. Баумана (школа проф. Пронікова О.С. з питань міцності та надійності вузлів металообробного обладнання); з Московським верстатно-інструментальним інститутом (школа проф. Пуша В.Е. з питань конструювання вузлів МРВ); з Московським експериментальним науково-дослідним інститутом металорізальних верстатів та інструментів (школа проф. АверьяноваО.І. з питань компоновок МРВ та верстатів з ЧПК); НТУУ «Київський політехнічний інститут» (школа проф.. Струтинського В.Б. з питань моделювання процесів механічної обробки і верстатів, школа проф. Равської Н.С. з питань конструювання різального інструмента; школа проф. Кузнєцова Ю.М. з питань конструювання механізмів автоматичного маніпулювання і затиску об’єктів (РІ, заготовок, робочих органів) групи токарних верстатів-автоматів); Одеським спеціальним конструкторським бюро алмазно-розточувальних верстатів (СКБАРВ) з питань проектування верстатних модулів та гнучких виробничих систем, Фізико-механічним інститутом ім. Карпенка НАН України (школа акад. Панасюка В.В. з питань довговічності деталей машин); НУ “Львівська політехніка” (школа проф. Стоцька З.А. з питань нових процесів обробки деталей машин); Львівським національним університетом ім. І. Франка (школа проф. Сулими Г. з питань моделювання довговічності деталей машин), з Оренбургзьким технічним університетом, м. Оренбург (Росія), Пловдівський філіал Софійського технічного університету, м. Пловдів (Болгарія), Даугавпілським заводом привідних ланцюгів, м. Даугавпілськ (Латвія), Жешувським технічним університетом (Польща), Хуазанським технічним університетом (Китай).

У 2007-2008 роках кафедра конструювання верстатів, інструментів та машин приймала участь у проекті Темпус SCM-T038B06 “Впровадження двоступеневої системи навчання у спеціальності “Інженерна механіка” спільно з Дрезденським технічним університетом (Німеччина), Каталонським технічним університетом (Іспанія) та іншими технічними університетами України.

З ініціативи кафедри у продовж ось уже майже 10-х років здійснюється проект із стажування і практики студентів механіко-технологічного факультету на підприємствах фірми «УСТРОНЯНКА» (Польща), координатор проекту – старший викладач Мокрицький І.Д.

Про потенціал кафедри може свідчити і такий відносний показник, як те, на які посади призначались і які посади займають зараз працівники (теперішні чи колишні) кафедри. Це ректор Ясній П.В., проректори: Гевко Б.М., Дубиняк С.А., Луців І.В., Кривий П.Д. Клепчик В.М.; декани факультетів: Дубиняк С.А., Паливода Ю.Є., Кривий П.Д., Нагорняк С.Г., Ямко М.П., Стухляк П.Д.; завідувачі кафедр: Рудник А.Г., Татарин Б.П., Ямко М.П., Стухляк П.Д.; начальник науково-дослідного сектору Назаревич Б.І.; заступники деканів Дубецький І.Д., Шинкарик М.М., Гурей І.В.; Шанайда В.В., Лещук Р.Я., директор Гусятинського коледжу Зеленський К.В., заступник директора Технічного коледжу доц. Волошин В.Н. Кожний із них заслуговує на належну повагу і шану.

Для Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя кафедра «Конструювання верстатів, інструментів та машин» є основоположною, такою, що забезпечує зростання наукових і освітньо-педагогічних шкіл в університеті, його трансформацію та сучасне обличчя.

За 40 років діяльності кафедра має незаперечні здобутки. Проте, на жаль, є великі непоправні втрати. Цілого ряду працівників вже немає з нами: це фундатор кафедри Дубиняк С. А., Нагорняк С.Г., Рожук С.Г., Петровський Б.П., Летун Д.М., Рудник А.Г., Назаревич Б.І., Савчук М.А. та інші. Це невідворотні сутності нашого буття. Але живі думають про живе, планують нові справи і сподіваються на краще.